Щодо обмежень розповсюдження пластикових пакетів об’єктами торгівлі, громадського харчування та надавачами послуг

У червні 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1489-ІХ «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» (далі – Закон), який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім частини першої статті 2 та абзацу другого частини другої статті 6, які введено в дію через дев’ять місяців з дня опублікування цього Закону. 

Цей Закон спрямований на зменшення обсягу використання в Україні пластикових пакетів, обмеження їх розповсюдження з метою поліпшення стану навколишнього природного середовища та благоустрою територій.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону забороняється розповсюдження в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг:
1) надтонких пластикових пакетів (із стінками товщиною менше 15 мікрометрів;
2) тонких пластикових пакетів (із стінками товщиною від 15 до 50 мікрометрів);
3) оксорозкладних пластикових пакетів (матеріал для виготовлення яких складається з поліетилену та оксорозкладних домішок).

Розповсюдження пластикових пакетів - платне або безоплатне надання пластикових пакетів споживачам в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг, в яких може здійснюватися розповсюдження пластикових пакетів. 

Пластиковий пакет - виготовлена з пластику тара у формі рукава, з дном та відкритою горловиною, з ручками або без ручок, призначена для пакування та/або транспортування товарів і продукції кінцевими споживачами. Пластик - штучно створений матеріал на основі синтетичних або природних високомолекулярних сполук (полімерів).

Об’єкт роздрібної торгівлі - місце провадження діяльності суб’єкта господарювання, який здійснює продаж товарів кінцевим споживачам, незалежно від форми власності, розташування, розміру, обсягу або способу такої торгівлі.

Об’єкт громадського харчування - місце провадження діяльності суб’єкта господарювання у сфері громадського харчування, який здійснює виробничо-торговельну діяльність (виробництво та/або доготовку, доставку, продаж та організацію споживання продукції власного виробництва і закуповуваних товарів), незалежно від форми власності, розташування, розміру, обсягу або способу ведення діяльності.

Об’єкт надання послуг - місце провадження діяльності суб’єкта господарювання у сфері надання послуг, в якому може здійснюватися розповсюдження пластикових пакетів.

Відповідно до статті 3 Закону, розповсюдження пластикових пакетів здійснюється виключно на платній основі. Роздрібні ціни на пластикові пакети не можуть бути нижчими за мінімальні ціни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Мінімальна роздрібна ціна на пластикові пакети у формі рукава з дном та відкритою горловиною із стінками товщиною понад 50 мікрометрів:
1) без бокових складок, без ручок - 2 гривні за 1 пакет з ПДВ;
2) без бокових складок, з ручками – 2,5 гривні за 1 пакет з ПДВ;
3) з боковими складками, без ручок – 2,5 гривні за 1 пакет з ПДВ;
4) з боковими складками, з ручками – 3 гривні за 1 пакет з ПДВ.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2023 встановлена пунктом 1 частини першої статті 2 заборона поширюється також і на надтонкі пластикові пакети шириною до 225 міліметрів (без бокових складок), глибиною до 345 міліметрів (з урахуванням бокових складок), довжиною до 450 міліметрів (з урахуванням ручок), що призначені для пакування та/або транспортування свіжої риби, м’яса та продуктів із них, сипучих продуктів, льоду та розповсюджуються в об’єктах роздрібної торгівлі як первинна упаковка.

Пластикові пакети, що не відповідають встановленим цим Законом вимогам, підлягають вилученню з обігу в порядку, встановленому Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції".

Чому заборонені саме ці пакети? 

Вони не міцні і тому швидше стають сміттям, їх складно переробляти. 

Закон визначає оксорозкладні пластикові пакети, як такі, матеріал для виготовлення яких складається з поліетилену та оксорозкладних домішок: добавок для прискорення їх розкладання на окремі дрібні фрагменти (мікропластик) під дією кисню та ультрафіолетового випромінювання. Як визначає Директива Європейського Союзу 2015/720 пластик таких пакетів розкладається на частинки, які залишаються в навколишньому середовищі.

Разом з тим, Закон дозволяє розповсюдження пакетів з товщиною стінок 50 мікрометрів та більше (великі пакети). Показник в 50 мікрометрів відповідає європейській практиці, відображеній в Директиві Європейського Союзу 2015/720.

Встановлена частиною першою статті 2 Закону заборона не поширюється на біорозкладні пластикові пакети.

Біорозкладні пластикові пакети – це пластикові пакети, що розкладаються за участю мікроорганізмів на елементи природного походження та відповідають встановленим національними або гармонізованими європейськими стандартами нормам щодо утилізації способом компостування або біорозкладання. 

Відповідно до статті 4 Закону, здатність пластикових пакетів до біорозкладання визначається відповідно до гармонізованих європейських стандартів. На пластикові пакети, що відповідають вимогам, встановленим частиною першою цієї статті, наноситься відповідне маркування. Таке маркування має бути нанесене на кожен пластиковий пакет. Порядок маркування пластикових пакетів затверджується Кабінетом Міністрів України. Забороняється нанесення на пластиковий пакет слів "біо", "біопакет", "біорозкладний", якщо такий пакет не відповідає вимогам частини першої цієї статті.

Відповідно до вимог статті 6 Закону, суб’єкти господарювання, винні у порушенні законодавства щодо обмеження обігу пластикових пакетів на території України, несуть відповідальність згідно із Законом. За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує до суб’єктів господарювання такі адміністративно-господарські штрафи (далі - штрафи): за порушення вимог частини першої статті 2 цього Закону - у розмірі від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення - у розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За безоплатне розповсюдження пластикових пакетів - у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення - у розмірі від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання пропонування альтернативи пластиковим пакетам покладається на суб’єктів господарювання. Це може бути паперове пакування та пакування, виготовлене з інших матеріалів, які не підлягають під заборони, встановлені Законом.

Закон не поширюється на будь-що інше: пакети для сміття, харчову плівку, пластикові бокси, будь – які пластикові вироби, не призначені «для пакування та/або транспортування товарів і продукції кінцевими споживачами».

Відносно використання споживачами власних пластикових пакетів, Закон не забороняє споживачам використання пластикових пакетів, а лише обмежує їх розповсюдження об’єктами торгівлі, громадського харчування та надавачами послуг.

У разі виявлення випадків недотримання суб’єктами господарювання вимог, передбачених Законом, споживач не позбавлений права звернутись з відповідною письмовою заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.