Сарана часто сприймається як проблема далеких країн, але окремі види саранових є звичними і для України. За даними Держпродспоживслужба, в Україні поширено до 20 видів саранових, серед яких – італійський прус, перелітна сарана та марокканська кобилка.
Водночас важливо розрізняти види. Найнебезпечніша у світі пустельна сарана в Україні не мешкає. Для українського контексту актуальні місцеві види, які за певних умов можуть швидко збільшувати чисельність, формувати скупчення та пошкоджувати посіви, пасовища й іншу рослинність.
У 2025 році на півдні та сході України фіксували помітне зростання чисельності саранових. Зокрема, у Херсонській області заходи з локалізації та ліквідації осередків провели на площі 297 га, а у Запорізькій області особливий режим захисту рослин запроваджували на площі близько 21 600 га. (ДПСС, липень 2025)
Головна особливість сарани – здатність переходити з поодинокої у стадну фазу. У звичайних умовах комахи можуть залишатися майже непомітними, але за сприятливих умов – зокрема спеки, посухи та наявності необроблюваних земель – їхня чисельність може швидко зростати.
Тому раннє виявлення сарани є важливим для фермерів – чим раніше фахівці, фермери та громади помічають осередки саранових, тим більше шансів локалізувати проблему до того, як вона завдасть шкоди врожаю та засобам до існування сільських родин.
Сарана стає проблемою не тоді, коли з’являється одна комаха на полі. Ризики виникають тоді, коли її чисельність поступово зростає, а умови навколо допомагають шкіднику швидше розмножуватися.
В Україні такі умови можуть формуватися через тривалу спеку, посуху, обміління водойм і наявність територій, які довго не обробляються. Саме на перелогах, пасовищах, узбіччях, прибережних ділянках і землях із розрідженою рослинністю саранові часто знаходять місця для розвитку.
Кліматичні фактори також впливають на поширення сарани – у спекотні та посушливі періоди комахи можуть активніше розмножуватися, а нестача вологи змінює рослинний покрив і відкриває нові ділянки для яйцекладки.
Але для України важливий і воєнний контекст. На півдні та сході частина земель залишається необроблюваною або недоступною через бойові дії, мінне забруднення чи близькість до лінії фронту. Це ускладнює і звичайний обробіток ґрунту, і регулярні обстеження потенційних осередків. Після руйнування Каховської ГЕС на окремих територіях також змінилися природні умови. Осушені ділянки, зміни вологості та рослинності можуть створювати додаткові ризики для поширення саранових.
Попри безліч факторів, які провокують поширення саранових, завдяки регулярному моніторингу, ранньому виявленню осередків та скоординований дії, можливо локалізувати проблему та мінімізувати ризики для фермерів.
