Це гостра та особливо небезпечна інфекція, яка вражає всі види тварин і становить серйозну загрозу для людей. Спори збудника дуже стійкі й можуть залишатися в ґрунті багато років. Через це сибірка може знову з’являтися в місцях, де колись уже були випадки зараження.
Зараження найчастіше відбувається через корми та воду, рідше - через ушкоджену шкіру.
Основні ризики:
Весна–літо: активний контакт тварин із пасовищами, де можуть зберігатися спори.
Зима: використання кормів, зібраних на територіях із неблагополучною історією.
Стічні води: можливе потрапляння збудника зі шкіряних і м’ясопереробних підприємств.
Стаціонарні осередки: тривале збереження спор у ґрунті.
Корм, який не був знезаражений: один із найчастіших шляхів поширення хвороби.
Коли варто негайно насторожитися?
Раптова загибель тварин:
у пасовищний період, особливо на територіях з історією випадків сибірки;
після сильних злив, паводків чи земляних робіт.
Підозрілі зміни у трупів тварин:
швидке розкладання;
відсутність заклякання;
кров’янисті витікання з природних отворів.
Тяжкий перебіг хвороби:
септичні прояви (трупне здуття, пропасниця);
наявність карбункулів;
у свиней - ознаки, схожі на ангіну.
Якщо є хоча б найменша підозра на сибірку
Негайно повідомте територіальний орган Держпродспоживслужби за місцем розташування господарства. Швидке реагування допоможе уникнути поширення небезпечної інфекції.
Детальна інформація в інфографіці, розробленій у співпраці з європейським проєктом EU4SaferFood.
