Бджільництво є стратегічною галуззю аграрного сектору, що забезпечує виробництво меду та інших продуктів бджільництва, а також виконує важливу екологічну функцію запилення сільськогосподарських культур

Ця галузь в усьому світі стикається з численними викликами — від зміни клімату до поширення нових хвороб і шкідників.

Однією з актуальних загроз сучасного бджільництва є поширення інвазивних шкідників, cеред них особливу небезпеку становить малий ульєвий жук (Aethina tumida Murray, 1867), дрібний паразит, здатний знищити цілі пасіки та завдати мільйонних збитків.

Цей вид є карантинним об’єктом у більшості країн світу та включений до переліку хвороб і шкідників бджіл Міжнародного епізоотичного бюро (WOAH, OIE).

Дорослий жук завдовжки всього 5–7 мм, темно-коричневого або чорного кольору. Його личинки нагадують личинок воскової молі, але мають відмінні риси: три пари ніжок біля голови та численні шипики вздовж тіла. Самки відкладають яйця у щілини й комірки стільників, а з них за кілька днів з’являються личинки.

Саме вони завдають найбільшої шкоди: виїдають віск, мед і розплід, забруднюють стільники виділеннями. Мед швидко бродить, втрачає смак і товарний вигляд, а бджолині сім’ї можуть залишати вулики.

Природний ареал Aethina tumida — Африка. Але з часом він почав стрімко поширюватися світом:

• 1990-ті роки — США, згодом Канада та Мексика.

• 2000-ні — Австралія та Філіппіни.

• 2014 рік — перші випадки в Італії, далі — Португалія, Велика Британія.

• 2020-ті — нові повідомлення з Індії та Бразилії.

Для України ця загроза теж реальна: через активну торгівлю та зміну клімату ризик занесення жука зростає щороку.

У США після перших випадків зараження щорічні збитки сягали сотень мільйонів доларів. В Австралії фермери втратили до 20% продукції в окремих регіонах. В Італії довелося знищувати заражені пасіки, щоб зупинити поширення шкідника.

Жук небезпечний не лише як руйнівник стільників. Він може переносити збудників вірусних хвороб, послаблюючи колонії та роблячи їх більш вразливими.

Пасічники мають звертати увагу на:

• дорослих жуків, що ховаються у щілинах вулика;

• личинок у стільниках;

• запах бродіння меду;

• масове покидання вулика бджолами.

Для підтвердження діагнозу застосовують спеціальні пастки та лабораторні дослідження, зокрема ПЛР. Зразки дорослих жуків і личинок можна консервувати у 70% етанолі або заморожувати для подальшої ідентифікації.

Ефективна боротьба з малим вуликовим жуком можлива лише за умови інтегрованого підходу: біотехнічних, карантинних, біологічних та у виняткових випадках — хімічних методів. Основний акцент робиться на профілактиці, адже запобігти занесенню шкідника легше, ніж боротися з його поширенням.

Біотехнічні методи:

• підтримання сильних сімей;

• своєчасне відкачування меду;

• зберігання стільників у прохолодних сухих приміщеннях;

• розміщення пасік у сонячних та сухих місцях.

Карантинні заходи:

• контроль переміщення бджіл і продуктів бджільництва;

• заборона ввезення сімей із неблагополучних регіонів;

• регулярний моніторинг пасік.

Хімічні методи:

Через високу токсичність інсектицидів для бджіл їх використання обмежене.

• У США та Австралії застосовують кумариновмісні принади для дорослих жуків, а також обробку ґрунту перметрином для знищення личинок під час окуклення.

• Такі обробки проводяться виключно під контролем ветеринарних служб.

В Україні хімічний контроль наразі не застосовується, однак міжнародний досвід може стати корисним у випадку виявлення шкідника.

Біологічні методи:

Перспективним напрямом є застосування природних антагоністів:

• Ентомопатогенні нематоди (Heterorhabditis indica, Steinernema carpocapsae), які знижують чисельність личинок у ґрунті.

• Ентомопатогенні гриби (Metarhizium anisopliae, Beauveria bassiana), що виступають природними регуляторами чисельності шкідника.

Ці методи вважаються найбільш екологічно безпечними та перспективними для подальшого впровадження.

Просвітництво:

Важливими є навчання пасічників, своєчасне розпізнавання симптомів та інформування про небезпеку самовільного переміщення бджіл.

Малий ульєвий жук (Aethina tumida Murray) — невеликий за розмірами, але величезний за загрозою. Його поява може зруйнувати пасіку за лічені тижні та завдати серйозних економічних втрат цілим регіонам.

В Україні наразі офіційних випадків виявлення не зареєстровано, однак ризик занесення шкідника залишається високим.

Необхідним є проведення постійного моніторингу, посилення карантинних заходів та інформування бджолярів щодо методів ранньої діагностики та профілактики.

Лише так можна зберегти бджільництво — основу екосистеми та важливу галузь аграрної економіки.