Держпродспоживслужба на всіх рівнях терміново застосовує заходи, щоб не допустити занесення захворювання ящуру, який нещодавно зареєстрували в Угорщині

                 Ящур (Foot and mouth disease (FMD)) – важке, висококонтагіозне вірусне захворювання тварин, яке має значний економічний вплив. Хвороба вражає велику рогату худобу, свиней, овець, кіз та інших парнокопитних жуйних.

             У січні вірус ідентифікували на одному з фермерських господарств Німеччини, а вже в березні штам виявили в Угорщині, поблизу кордону із Словаччиною, на відстані 450 кілометрів від Закарпаття.

          В Україні востаннє ящур був зареєстрований майже 40 років тому. Це висококонтагіозна хвороба, яка передається повітряно-крапельним шляхом і вражає парнокопитних свійських тварин: корів, кіз, свиней, буйволів, а також диких - косуль та кабанів. 

            Ветеринарні органи Угорщини підтвердили наявність вірусу ящуру (FMD) на фермі в Кішбайчі, де утримували 1 400 голів ВРХ. Спалах зафіксували на початку березня, коли у тварин виявили характерні симптоми. Останній випадок  ящуру в Угорщини  фіксували понад пів століття тому.

          Спалах в Угорщині став другим у ЄС за короткий період. У січні вірус виявили в Німеччині — на невеликій фермі в Хоппегартені (земля Бранденбург), де утримували 14 буйволів. До цього останній випадок ящуру в Європі фіксували у Болгарії в 2011 році.

        Останній випадок ящуру в Україні був зареєстрований в 1988 році, а з 1992 року Україна має статус МЕБ, як країни вільної від вакцинації. У зв'язку з чим вакцинація тварин не проводиться.

        Ящур це транскордонна хвороба тварин з високою ймовірністю занесення на території сусідніх країн, яка глибоко впливає на продуктивність тваринництва та порушує регіональну та міжнародну торгівлю тваринами та продуктами тваринництва.

         На ящур можуть хворіти і люди. Основний шлях інфікування людей відбувається через вживання сирого молока хворих на вірус ящуру тварин, а також через продукти його переробки, рідше через м'ясо.

Можлива пряма передача інфекції людині повітряно-краплинним шляхом при контакті з хворою твариною. Люди здатні виділяти вірус у респіраторному тракті протягом 24-48 годин.

Виникнення даного захворювання може мати вплив на розвиток сільського господарства та значні економічні збитки. Спалах хвороби в країні миттєво викличе заборону експорту тварин та тваринницької продукції до всіх країн, вільних від ящуру.

Хвороба має здатність швидко поширюватись на значній території, серед молодняку викликає високий падіж та поодинокі летальні випадки серед дорослих тварин.

     Шляхи передачі ящуру:

– прямий контакт з інфікованими свійськими або дикими тваринами. Виділення вірусу відбувається через дихання, зі слини, фекалій та сечі, молока та сперми – за 4 дні до появи клінічних ознак;

– контаміновані продукти тваринного походження (необроблені м’ясні продукти, харчові відходи та молоко). Вірус здатен зберігатись від одного дня до декількох тижнів;

– забруднений одяг, взуття, обладнання, транспортні засоби для перевезення тварин та інше (сіно, корм, вода, молоко та біопрепарати);

– може передаватись повітря-крапельним шляхом за низької температури та високої вологості.

 Інкубаційний період може тривати від декількох днів до двох тижнів.

          Як розпізнати ящур?

Клінічні ознаки ящура залежить від штаму вірусу, віку, виду та породи інфікованих тварин. У хворих тварин на внутрішній поверхні ротової порожнини, язиці, вимені та кінцівках спостерігають ураження афтами. Також з’являється слиновиділення, анорексія, кульгавість, лихоманка, аборт і раптова загибель новонародженого молодняку та зниження молочної продуктивності.

        У разі підозри щодо наявності хвороби у свійських тварин необхідно негайно повідомити  Арбузинський відділ Первомайської районної  лікарні ветеринарної медицини   чи  Держпродспоживслужбу.

           Задля попередженню виникнення даного захворювання серед тварин необхідно:

• забезпечити регулярну дезінфекцію місць утримання тварин, обладнання, одягу та взуття;
• дотримуватись обов’язкового профілактичного карантинування під час переміщення тварин до або з господарства;
• забезпечити належну утилізацію гною та сміття;
• користувачам мисливських угідь всіх форм власності, у разі виявлення трупів диких парнокопитних тварин повідомляти державну службу ветеринарної медицини району.