Основним методом діагностики ЗООНОЗИ є виділення культури збудника. При сказі та протозойних З. ефективний мікроскопічний метод. Широко застосовують також серологічний метод. При бруцельозі, туляремії, сапі, токсоплазмозі доцільним є алергічний метод. Використовують також зараження тварин. Для встановлення діагнозу ЗООНОЗИ у людей слід провести мікробіологічні дослідження тварин, виготовлених з них продуктів і сировини.
Наразі за оцінками ВООЗ, 60% інфекційних захворювань і до 75% нових інфекційних захворювань мають зоонозне походження.
Деякі добре відомі зоонозні захворювання включають сказ, сибірка, туберкульоз, бруцельоз, сап, лептоспіроз, ящур, сальмонельоз, лістеріоз, пташиний грип, орнітоз, хворобу Лайма, лихоманку Ебола, мікроспорія, токсоплазмоз, трихофітія та багато ін.
Дані захворювання можуть призводити до значних економічних наслідків через витрати на охорону здоров’я, втрату продуктивності та торгові обмеження.
У рамках підходу «Єдине здоров’я» Всесвітня організація охорони здоров’я співпрацює з Продовольчою та сільськогосподарською організацією Об’єднаних Націй (FAO) і Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин (OIE) у створенні Глобальної системи раннього попередження про серйозні захворювання тварин (GLEWS). Ця спільна система базується на доданій вартості об’єднання та координації механізмів оповіщення трьох агенцій для сприяння ранньому попередженню, профілактиці та контролю загроз захворювань тварин, включаючи зоонози, шляхом обміну даними та оцінки ризику.
Тому це служить нагадуванням про надзвичайну потребу в глобальній співпраці та пильності у запобіганні зоонозним хворобам і боротьбі з ними для захисту людей і тварин. Завдяки підвищенню обізнаності та колективним діям можна запобігти багатьом зоонозним інфекціям, потенційно врятувавши численні життя.